Вилікувався... самогонкою!

Жили перед війною в Микитянах дід Вакула з бабою Онисею. Не голодували, але й достатку великого не мали. Тримали корівку годувальницю, курочок і город обробляли. Це були хороші люди. От тільки Вакула мав одну ваду любив у чарчину заглянути. Але це траплялося нечасто, бо баба за ним наглядала.

Одного весняного дня поліз дід ремонтувати дах. А вкривали його тоді куликами з жита, тобто зв'язану у невеличкі снопи житню солому. Баба знизу вилами подавала їх , а він складав. Уже чималенько полатали даху, як Вакула заойкає, схопиться за живіт та зігнеться! Ледь не падає донизу. Онися швиденько вилізла по драбині до нього.

Що з тобою? питає. Невже вилами тебе зачепила?

Та ні , через силу промовив дід. Щось живіт прихватило.

Потихеньку спустилися додолу. Баба завела Вакулу до хати та вклала в ліжко. Сама ж побігла до сусідки, в якої квартирувала молода акушерка. Привела її до діда. Та оглянула його і поставила діагноз заворот кишок. Потрібно негайно везти до лікарні. Онися в сльози:

Ой, лишенько, звідки ж воно в тебе взялося? Ще й відвезти немає чим. Всі в полі.

А Вакула й каже:

Не реви. Твої сльози не допоможуть. Дай краще трохи самогонки, щоб не так боліло. А сама шукай, чим їхати до лікарні.

Недовго думаючи, баба дістала зі своєї схованки четвертушку самогонки і віддала дідові та пішла в поле шукати транспорт. Тільки-но двері за нею зачинилися, як Вакула схопив пляшечку і припався до неї. Випив усе.

Онися ходила довго. Бо всі працювали далеченько за селом. Тож поверталася додому, коли вже почало сіріти. Аж дивиться, дід на хаті дах ремонтує.

Чого це ти слабий виліз нагору?! Хочеш мене самотньою залишити?! почала кричати на нього баба. А Вакула на те лише сміявся, а тоді ще й співати почав. Відлягло у баби від серця, бо побачила, що з дідом все гаразд. Та й сама стала до роботи.

Чи самогонка допомогла Вакулі, чи то він таке утворив, щоб випити, невідомо. Коли у нього про це запитували, дід відбувався жартами. Але, як би там не було, а прожив після цього випадку дід Вакула ще 30 років. І не задовго до смерті, а помер він у 98 років, читав газету без окулярів та мав всі свої зуби.

О.ЗАЇКІНА. с. Микитяни