Що творимо, люди?

1986 рік для старшого покоління миронівчан пам'ятний двома подіями. Жахливою — вибух на Чорнобильській АЕС. Приємною — відкриття в Миронівці нового колгоспного ринку поблизу Миронівської ЗОШ №1. Згадаймо, як це відбувалося.

На той час миронівський ринок потребував значного ремонту. Після консультації з будівельниками було вирішено побудувати новий колгоспний ринок. Тим більше, що кошти, які повинні були йти на ремонт ринку, і ті кошти, які планувалося витратити на будівництво, сягали однакових розмірів. В будівництві взяли участь практично всі підприємства та організації району. Витрачено чималу суму, докладено великих зусиль — і колгоспний ринок відкрив свої двері для відвідувачів.

Радували око ошатні дерев'яні павільйончики, м'ясний та молочний павільйони. А як красиво була оздоблена різьбою по дереву криничка біля воріт! Все це вказувало на те, що в ринок вкладено душу майстрів.

Відтоді пройшло дев'ятнадцять років. Що маємо тепер? Сьогодні на території колгоспного ринку можна без застосувань декорацій знімати художні фільми про післявоєнну розруху, або фантастичні — про війну з інопланетянами. І це не перебільшення. Тут все потрощено, побито. Що можна зняти — вкрадено. Всюди порожні та биті пляшки. Бруд, сміття. Адміністративний будинок дивиться порожніми темними вікнами без скла і рам з докором, немов промовляє: «Люди! Що ви творите? Зупиніться!» Та цього німого крику ніхто не чує. І ринок продовжують потихеньку розкрадати, не шануючи праці тих, хто його будував. Хіба ж так можна?

Ми всі вважаємо себе високоморальними і духовно розвиненими людьми. Та зруйнований, сплюндрований ринок цьому суперечить. Бо люди, які дійсно мають мораль, такого не творитимуть.

Дійшло до того, що вже пробують розкручувати паркан. Його або поламають і здадуть як металобрухт, або використають для власних потреб. І варто лише комусь зняти хоча б одну секцію, як пройде зовсім небагато часу, і паркану не буде взагалі. Стоятимуть лише одні стовпчики. Та й ті поступово розкрадуть.

Такі безгосподарність і вандалізм з боку миронівчан можна пояснити тим, що в районі колгоспний ринок не має хазяїна. Він належить Київській облспоживспілці, у якої не доходять до нього руки. Чим і користуються жителі міста. Але це слабке виправдання. Адже кожен вчинок людини говорить про її характер, виховання та мораль.

То, можливо, керівництву району чи міста разом з облспоживспілкою слід запобігти цьому варварству і використати те, що залишилося, для потреб Миронівки? Наприклад, паркан. Хіба не можна навести лад в парку по вулиці Горького і загородити його так, як це зроблено в багатьох містах? Адже парк — це зона відпочинку, а не присадибна ділянка, де лежить гній та стоять огорожі для гусей і курей.

Зрозуміло, колгоспний ринок своє віджив. Він був актуальний для того часу. Нині ж він непотрібний, і в нього немає майбутнього. Найперша причина в тому — велика віддаленість від автовокзалу та залізничної станції. Ми пам'ятаємо, як в 90-х роках минулого століття була спроба відродити цей ринок. І, як відомо, не вдалося. Та це не виправдовує його руйнування і нищення. Тож давайте задумаємося над тим, що творимо, і зупинімося. 

О. ГЛУЩЕНКО