Валентина Даниленко: 'Хочу, щоб всім жилося добре'.

Неподалік — комбікормовий завод. Все тут за останнім словом техніки. А для людей так само душ, кімната відпочинку. Завідуюча Лариса Василівна Гуленко називає голову товариства душевною людиною, яка всім серцем уболіває за виробництво.

—Та головне для неї — люди, — каже Лариса Василівна. — не всім працівникам притаманні високі моральні якості — є ледарі, прогульники, любителі зазирнути в чарку. Від них керівники прагнуть звільнитися. А от Валентина Петрівна ніколи не дозволить такій людині пропасти, не залишить із своїми бідами. Завжди допоможе.

Їдальня — це один з важливих підрозділів «Агросвіту». Без перебільшення буде сказане — це велике сучасне підприємство по виробництву смачних висококалорійних страв. Щодня тут готується 340-400 сніданків, обідів та вечерь. А в жнива і 600. Для цього так само щодня забивається щонайменше чотири свині. Постійно в їдальні працює шість кухарів, якими вже четвертий рік керує Анна Іванівна Гамарник. Дружина колишнього військового, встигла побувати по світах, а повернулася в рідні Карапиші і знайшла тут улюблену справу.

— Мені так подобається наше село, — говорить Анна Іванівна, — чисті і затишні вулиці, люди доброзичливі. Якось у гості приїхала з столиці сестра. Походила Карапишами та й каже: «Це ж у вас тут маленька Швейцарія». Такий порядок завдяки Валентині Петрівні.

Анна Іванівна — чудовий спеціаліст. І, що не менш важливо, дуже ощадлива: не дасть пропасти жодній морквині, жодному яблучку. Лиш уявіть: під її керівництвом на зиму тут було законсервовано кілька сот трилітрових банок томатів. А скільки різних інших овочів та фруктів! І все за її власними оригінальними рецептами. Тому дуже смачне. Знаючи про це, Валентина Петрівна взялася за створення тут міні-консервного заводу. І ця робота вже розпочалася.

А які смачні пиріжки, рогалики, ватрушки пече кондитер Наталія Миколаївна Нечупій! Вони довго не черствіють і розкуповуються одразу через місцеву гуртовню.

Це магазин у центрі села, де можна купити все, що виробляється в товаристві, — цукор, борошно, крупи, хліб, м'ясо, яйця, мед, ковбасу, напівфабрикати (вареники, пельмені, голубці, налисники — все натуральне). До того ж дешевше, ніж на ринку. Тому отоварюються тут не лише карапишани, а й всі, хто приїздить у село. Навіть і з Києва. Та й самі продавці виїздять на численні ярмарки до райцентру, в сусідні райони, у столицю.

Господарюють у гуртовні Раїса Йосипівна Губа та Марія Андріївна Динник. Вони пишаються головою товариства і дуже вдячні їй, що зуміла старенький сільський магазин перетворити на сучасний торговельний заклад з усім необхідним обладнанням. Створення гуртовні — то теж задумка Валентини Петрівни.

— Мені так хотілося, — говорить голова товариства, — щоб те, що виробляють, вирощують на полях і фермах, люди могли тут купити щодня. І лише свіже. Щоб не робили запасів через відсутність тих чи інших товарів.

В тій гуртовні були й свіжі огірки. Ціна нижча, ніж на ринку. А якість: вранці з грядки, а точніше — з теплиці. Тут, на півгектарній площі, під плівкою господарює випускниця Уманського державного аграрного університету Тетяна Анатоліївна Притула.

— У березні посадили розсаду, — розповідає вона, — а на початку квітня вже мали перші огірочки. Скоро томати достигнуть. Роботи вистачає. І я живу нею. Дуже щаслива, що доля подарувала знайомство з Валентиною Петрівною. Родом я з Вінниччини. Мабуть, там і працювала б. Та ось Валентина Петрівна запросила нас з чоловіком ( він завідуючий садом) у Карапиші, запропонувала цікаву роботу, забезпечила житлом. Ви б бачили, яка в мене кухня? За кращими європейськими зразками! Це теж турбота Валентини Петрівни. Вона так і сказала: «Хочу, щоб у цієї молодої господарочки була гарна кухня». І подарувала її нам. Взагалі наш керівник дуже турбується про молоді сім'ї. В першу чергу забезпечує житлом. І потім багато допомагає.

Далі буде...

Початок статті - Валентина Даниленко: 'Хочу, щоб всім жилося добре' - 1