Раздел: Життя людське

75-річчю Миронівської районної ради присвячується

опубликовано - 26.04.2007г. просмотров - 977 шрифт -

Книжка ’Ради, депутати, життя’ є логічним продовженням серії історико-краєзнавчих літературних творів Заслуженого журналіста України, письменника, відомого краєзнавця Віктора Антоновича Глущенка про історію Миронівського району Київської області.

75-річчю Миронівської районної ради присвячується

Книжка «Ради, депутати, життя» є логічним продовженням серії історико-краєзнавчих літературних творів Заслуженого журналіста України, письменника, відомого краєзнавця Віктора Антоновича Глущенка про історію Миронівського району Київської області.

Нова праця присвячена депутатам Миронівської районної та Київської обласної рад. Написана вона на основі архівних матеріалів, різного роду публікацій у друкованих виданнях, особистих документів людей, і охоплює період з 1917-го по 2003 рік.

Офіційна інформація органічно переплітається зі спогадами депутатів про різні події і факти з їх життя та діяльності.

"Ради, депутати, життя" — то вияв шани і поваги до народних обранців, які зробили (і роблять!) свій неоціненний внесок у розбудову України, самовіддано працювали (і працюють!) на благо народу, були (і є!) гідними високого довір’я виборців. Книжка зберігає пам’ять про народних обранців для майбутнього, для прийдешніх поколінь.

Буремні роки становлення

(1917-1939)

Після Жовтневої революції 1917 року більшовики стали організовувати ради робітничих і солдатських депутатів, а також ради селянських депутатів, які згодом переформувалися в ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів.

Ради були політичною формою радянської держави (СРСР) і всіх союзних республік. Однією з них була Українська Соціалістична Радянська Республіка (УРСР).

Цю назву Україна отримала 14 січня 1919 року відповідно декрету тимчасового робітничо-селянського уряду України.

В березні цього ж року Всеукраїнський з’їзд рад прийняв Конституцію УРСР. В ній чітко окреслювалася конструкція радянської влади в Україні.

Найвищим органом центральної радянської влади визначався Всеукраїнський з’їзд рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Органами радянської влади на місцях оголошувалися ради і їх виконавчі комітети.

Конституція УРСР 1919 року, закріпляючи за громадянами право вибирати і бути обраними, разом з тим давала чіткий перелік людей, які цього права позбавлялися. Тоді в офіційних документах і термін вживався спеціальний — «лишенці».

Це була суто політична конституційна норма.

Виборчого права позбавлялися громадяни України за сімома соціальними характеристиками. «Лишенцями» оголосили не тільки тих, хто служив у репресивних апаратах царизму, не тільки приватних торговців чи засуджених, а й, наприклад, монахів, духовних служителів церкви тощо.

Так, згідно архівних даних в селі Миронівка (теперішньому райцентрі) позбавили виборчих прав, тобто громадянських прав, майже 23 відсотки виборців.

Назва УРСР проіснувала до 30 січня 1937 року, коли Надзвичайний Всеукраїнський з’їзд рад затвердив нову Конституцію, згідно якої Україна отримала назву «Українська Радянська Соціалістична Республіка» — УРСР.

Відбулася, на перший погляд, проста перестановка слів у назві держави Україна. Але вона носила політичний характер, бо наголошувала на тому, що республіка є радянською за формою і змістом державної влади.

Із здобуттям незалежності в 1991 році наша держава повернула собі історичну назву — Україна. Система ж рад, як форма народовладдя, збереглася, але набула нового, глибоко демократичного змісту.

Але повернімося до перших післяреволюційних років. Відповідно декрету Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету і Ради Народних Комісарів РРФСР від 11 червня 1918 року в селах створювалися комітети сільської бідноти (комбіди), які діяли в рамках радянської державної системи під керівництвом місцевих комуністичних організацій.

Комбіди були опорними пунктами диктатури пролетаріату на селі. Головними їх завданнями визначалися дальший розвиток соціалістичної революції і зміцнення радянської влади.

Комбіди допомагали проводити націоналізацію землі, вели велику роботу по вилученню хліба у заможних селян, або, як тоді говорили, у куркулів, і на цій базі забезпечували міське населення і Червону Армію продовольством.

Шостий Всеросійський з’їзд рад у листопаді 1918 року виніс рішення про злиття комбідів з волосними і сільськими радами, оскільки комбіди виконали поставлене перед ними завдання.

Після визволення України від денікінських військ Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) у травні 1920 року утворив комітети незаможних селян (комнезами). На них покладались завдання по здійсненню закону про продрозверстку та по зміцненню радянської влади на селі.

Комнезами фактично були органами влади, бо в багатьох випадках заміняли діючі сільські ради. Тим більше, що таке становище комнезамів було законодавчо закріплене у 1921-1922 роках декретами ВУЦВК і Ради Народних Комісарів (РНК) УРСР.

Та з переходом після громадянської війни на мирну працю по відбудові народного господарства завдання, функції і методи діяльності комнезамів потребували змін.

Тому декретом ВУЦВК і РНК УРСР від 16 листопада 1925 року комнезами звільнялися від адміністративної роботи, від виконання державних функцій і перетворювалися у добровільні організації по захисту інтересів сільської бідноти.

З впровадженням колгоспного ладу відпала потреба в існуванні комнезамів, тому їх ліквідували у лютому 1933 року.

Значення місцевих рад зросло, бо вони стали єдиними державними органами на селі. Хоча ще довго були організаційно слабкими, а їх роль малоефективною. Це обумовлювалося об’єктивними факторами.

Зокрема, відсутністю відповідного законодавства. Тривав процес становлення і пристосування місцевих рад до мирної господарської діяльності, удосконалення їх організаційної структури, форм і методів роботи.

З часу утворення УРСР у грудні 1917 року і до прийняття Конституції УРСР 1937 року верховним органом державної влади в Україні був Всеукраїнський з’їзд рад. Він складався з делегатів, обраних місцевими з’їздами рад, які, в свою чергу, були найвищими органами державної влади на місцях. Районних рад тоді ще не існувало.

Всеукраїнському з’їздові рад були підзвітні ВУЦВК і РНК УРСР. Відбулося всього 14 Всеукраїнських з’їздів, які, крім інших важливих питань, приймали законодавчі документи щодо становлення виборчої системи, діяльності місцевих рад.

Радянська влада приділяла пильну увагу удосконаленню виборчої системи в Україні, прагнучи перейти від стихійності в цій серйозній справі до законодавчої чіткості. В перші післяреволюційні роки стихійність волевиявлення людей виявлялася повсюдно.

Такий приклад. Як згадував перший голова Миронівської сільської ради Григорій Микитович Чемерис, у 1918 році на цю посаду його обрали жителі Миронівки на багатолюдному мітингу, що відбувся тоді біля цукрового заводу.

Система рад, згідно інструкції ВУЦВК і РНК УРСР від 18 грудня 1926 року, носила більш менш чіткий характер. Сільські ради, які були найнижчими органами радянської влади, обиралися громадянами, що перебували на їх території і користувалися виборчим правом.

Разом з тим, вже тут законодавчо закріплялася дискримінація виборчого права селян. Від кожних ста селян обирався один депутат, а від робітників та військових частин — від 20 виборців.

Вищим ступенем державної влади були районні з’їзди рад. Вони складалися з делегатів, обраних від міських, сільських та селищних рад, а також від загальних зборів фабрик і заводів та від військових частин.

Дискримінація виборчих прав проявлялася і тут. Так, від сільських рад на районний з’їзд рад обирався один делегат на 500 мешканців, і один делегат на кожні сто виборців від робітників і військових частин.

Окружні з’їзди рад складалися з делегатів, обраних районними з’їздами рад — один делегат на кожні 2000 мешканців і один делегат на кожні 400 виборців від міських та селищних рад фабрично-заводського типу, а також від загальних зборів фабрик і заводів.

Вибори проводилися відкритим голосуванням на виборчих зборах, які вважалися «за відбуті, коли на них було присутніх не менш, як 45% осіб, що мають право брати участь у виборах».

Якщо ж виборчі збори не відбулися внаслідок малої кількості виборців, то на наступних зборах була вже достатньою присутність третини виборців.

До речі, вибори проводилися того часу щороку. Як вказувалося в постанові ЦВК СРСР від 28 вересня 1926 року, вибори 1926 року після закінчення громадянської війни і зміцнення диктатури пролетаріату стали першою широкою і відкритою виборчою кампанією.

Районовий з’їзд рад, який повинен був збиратися не рідше одного разу на рік, обирав районовий виконавчий комітет, заслуховував звіт про його діяльність.

До відання райвиконкому входили всі організаційні, адміністративні питання тощо. Райвиконком збирався на свій пленум не рідше чотирьох разів на рік. Пленум обирав президію райвиконкому в складі голови, секретаря і декількох членів. Президія була вищим органом влади на території району в період між засіданнями райвиконкому.

Досить складна і не досить ефективна структура. Одне ясно — районні з’їзди рад були прообразами майбутніх районних рад.

Десятий Всеукраїнський з’їзд рад, який відбувся у квітні 1927 року, приділив велику увагу удосконаленню діяльності місцевих рад. Відповідно рішень з’їзду ВУЦВК в жовтні цього ж року прийняв положення про сільські, селищні, міські ради, про районні з’їзди рад і районні виконавчі комітети.

Та вже 12 січня 1929 року вийшла постанова ВУЦВК і РНК УРСР «Про міські, районні ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів». Районні з’їзди рад ліквідовувалися, замість них почали діяти районні ради.

Отже, 12 січня 1929 року є днем народження районних рад України.

30 січня 1937 року Надзвичайний Всеукраїнський з’їзд рад прийняв Конституцію, згідно якої Україна стала Українською Радянською Соціалістичною Республікою (УРСР), а ради робітничих, селянських і солдатських (червоноармійських) депутатів перетворилися у ради депутатів трудящих.

Оскільки, як наголошувалося на з’їзді, раніше ради були представницькими органами переважної більшості населення (але не всієї, бо певні прошарки людей були позбавлені виборчого права), то за новою Конституцією у радах мав бути представлений увесь народ.

Вводилося рівне виборче право. Вибори до всіх рівнів рад стали не тільки прямими, а й таємними.
Було нарешті відмінено конституційну норму про позбавлення виборчих прав за соціальним походженням.

"Лишенці" визнавалися повноправними громадянами країни, а їх в СРСР нараховувалися мільйони. Два десятиріччя це були напівлюди, принижені і беззахисні, безправні.

Відтепер вони і члени їх сімей могли обирати і бути обраними в усі органи радянської влади. Їх тепер захищав суд, а їх діти отримали право вчитися у вищих учбових закладах. Хоча на практиці не все було так просто…

Конституція встановила, що органи державної влади — Верховна Рада УРСР і місцеві ради депутатів трудящих — обираються безпосередньо народом, а органи державного управління утворюються Верховною Радою УРСР і місцевими радами.

Щодо районної ради, це виглядало таким чином: виборці обирали депутатів, які і складали районну раду. Районна рада керувала всім життям на території району шляхом прийняття рішень і розпоряджень.

Основна форма роботи райради — сесії. Виконавчими і розпорядчими органами районних рад були обрані на сесіях виконавчі комітети в складі голови, заступників, секретаря і членів виконкому, які могли не бути депутатами.

Голів районні ради не мали. На час сесії з числа депутатів обирався голова сесії, який організовував її роботу.

Таким чином, голова райвиконкому, який обов’язково був депутатом райради і обирався на сесії, був найвищим представником місцевого органу державної влади, фактичним керівником району. Така система, практично без змін, діяла довгі десятиліття аж до утворення незалежної України.

12 грудня 1937 року відбулися перші всенародні вибори до Верховної Ради СРСР.

26 червня 1938 року пройшли перші вибори до Верховної Ради УРСР.

Вибори до місцевих рад відбулися 24 грудня 1939 року.
Слід підкреслити, що тоді не було єдиного розуміння форм і методів діяльності місцевих рад. Відсутність відповідних положень призводила до того, що на місцях по-різному підходили до визначення конкретних завдань, взаємодії постійних комісій райрад з райвиконкомами, сільрад з правліннями колгоспів.

Це все негативно позначалося на роботі місцевих рад.

Далі буде…

Теги: Myronivka

Нашли орфографическую ошибку? Выделите её мышкой и нажмите Ctrl+Enter

Новое

Душица обыкновенная
Душица (Origanum vulgare) – дальняя родственница мяты, базилика, розмарина, шалфея и...
Земля сидит в Черной дыре рядом с выходом в дыру Белую
Американский физик-теоретик Никодем Поплавски из Университета Индианы является отцом теоре...
Компенсации, говорите?
Комиссия должна опираться на подсчеты действовавшей ранее комиссии о размере ущерба, ...
Москва и Берлин вместе — против Киева?
Не бросайте нас! Мы хорошие!...

Благодатний вогонь зійшов у храмі Гробу Господнього в Єрусалимі
Благодатний вогонь, який вважається одним з чудес православного християнства, зійшов ...
Померла Людмила Гурченко
Легенда радянського кіно Людмила Гурченко померла на 76-му році життя, повідомив її чолові...
Как я ездил проводником на Ташкент
Ездить на Ташкент у нас проводников в то время считалось престижно и респек...
Щасливі випадковості Бузницького
У середині 80-х відомий газопровід Уренгой — Памари — Ужгород прокладався терито...

Раздел: Життя людське

Новое в разделе:

Комментировать

Новое

Популярное

Семья

Мужчина

Женщина

Подросток

Ребёнок