Heckler-Koch HK SL-8Домашние „Трюфели“ – рецептРецепт горячего шоколадаHeckler-Koch HK SL-6 SL-7Самозарядные винтовки и карабины СайгаСемь человек убиты в Сирии во время пятничных акции протестаКудесник кальций: зачем он нужен?Подростки и секс. Что значит секс для подростков?11 заповедей о «Крутых парнях»Выбор тату салона

Раздел: Життя людське

Главная » Життя людське » За плечима - 90 літ

За плечима — 90 літ

опубликовано - 30.10.2008г. просмотров - 238 шрифт -

Стежина бабусі починалася з рідного Коритища, де вона народилася в сім’ї Уляни Дементіївни та Овсія Андрійовича Мухи. Жили заможно, бо всі трудилися на батьковій ниві, яка нараховувала 5 десятин землі Підростали братики Андрій та Федір, сестричка Оксана.

За плечима — 90 літ

15 серпня коритищанка Уляна Овсіївна Юденко вплела у свій віночок долі дев’яносту диво-квітку.

Погодьтеся, це неабияка подія. Хоча й квіти не завжди були запашними.

Стежина бабусі починалася з рідного Коритища, де вона народилася в сім’ї Уляни Дементіївни та Овсія Андрійовича Мухи. Жили заможно, бо всі трудилися на батьковій ниві, яка нараховувала 5 десятин землі Підростали братики Андрій та Федір, сестричка Оксана. Коли Улянці було 7 років, померла мама. Це була тяжка втрата для всієї родини.

Через деякий час батько привів дітям жінку, яка стала для них другою мамою, — Ярину Сидорівну. Вона добре ставилася до родини, завжди намагалася приділяти їй значну увагу. Але через велике господарство всі працювали, не покладаючи рук. В 7 років Уляна вже вправно водила коней та орала власну ниву.

Коли дівчинці було 10 років, тяжко захворів батько. Всю роботу доводилося виконувати їм вдвох з мачухою. В той час у селі почали організовувати колгосп, їхня сім’я була в списку «куркулів».

Тато сказав нам весь реманент та худобу віддати в колгосп, — згадує Уляна Овсіївна. — Тому що боявся, щоб ми не залишилися без даху над головою або не опинилися в далеких сибірських землях. Ми його послухали.

Але «комнезамам» цього було замало. Якось вони прийшли до хати й стали виносити з двору все, що їм подобалося.

В 1930 році, коли Уляні ще не виповнилося 12. помер тато. Ніколи не забути їй того дня, коли вона стала круглою сиротою. Сльози лилися ріками.

Згодом настали ще важчі часи—голод 33-го. Та навіть в той страшний період люди не перестали бути людьми. Голова зеленьківського колгоспу Юрош Гаврилович Чабан, який був жителем Коритища, всіма засобами допомагав Уляниній сім’ї. Він подарував їм корову.

В 1934 році Уляна Овсіївна стала працювати у сільській раді діловодом. Через рік — помічником бухгалтера в коритищанському колгоспі ім. Т.Г.Шевченка. Тут й зустріла своє перше кохання — красивого юнака Полікарпа, з яким в 1936 році побралися. Жили душа в душу. Обоє рано прокидалися на роботу: Уляна в поле на посівну, а Полікарп орати трактором.

Уляна Овсіївна вже носила дитя під серцем, коли Полікарпа забрали в армію. Був то 1937 рік. Служив у Монголії. Вдень ходив спекотними степами, а вночі писав листи, сповнені любов’ю та надією повернутися до сім’ї.

Уляна відповідала на листи вже з маленьким Миколкою, який хотів скоріше побачити тата. Коли почалася Фінська війна, дивізію Полікарпа Сергійовича перекинули туди, а потім — Велика Вітчизняна війна.

Сльози не встигали висихати на Уляниному обличчі. В 1942 році прийшла похоронка, в якій повідомлялося, що її чоловік загинув під Сталінградом. Вона пережила горе, мужньо вистояла, бо на руках була єдина її втіха — синочок Микола. На материнські плечі ліг увесь тягар роботи по господарству.

Після визволення села Уляна Овсіївна працювала головою колгоспу. Трудилася з ранку до ночі, бо ж треба було піднімати країну з руїн. Восени 45-го вона знову відчула силу та любов до життя — інвалідом 1-ї групи з численними орденами та медалями з Московського госпіталю повернувся додому її чоловік Полікарп.

Радості та щастю Не було меж. Особливо це стосувалося сина Миколи, який у, свої 8 років ні разу ще не бачив батька. Він навіть злякався його та втік за село. Але потім став найкращим помічником у всьому.

У невтомній праці спливали роки, сплітавсь вінок її долі. Коли Уляна Овсіївна вийшла на пенсію, стала працювати в дитсадку. Варила : для дітей смачні обіди. Потім виховувала власних внуків, правнуків.
Сьогодні ж підірване в клопіткій праці здоров’я щодня нагадує про себе.

Вже стареньку бабусю Уляну доглядає внучка Валентина Володимирівна Чабан.

Отакий, сповнений різнобарвних квіток, вінок на посивілих косах Уляни Овсіївни.

Поздоровити ювілярку з’їхалися всі родичі, близькі. Слова привітання бабуся приймала від односельців, колективу Коритищанської сільської ради. Сільський голова Ольга Іванівна Литвин піднесла Уляні Овсіївні цінний подарунок.

Я також приєднуюся до усіх поздоровлень бабусі.

Нехай вам Бог дарує здоров’я ще надовго!

Роман Зварич

Теги: Myronivka

Нашли орфографическую ошибку? Выделите её мышкой и нажмите Ctrl+Enter

Новое

Ученые решили укрыть Землю от солнечных лучей с помощью… химтрейлов
Считается, что именно изменение климата в первую очередь ответственно за снижение уро...
Деревья в горшках
В естественных условиях по мере развития дерева, его корневая система увеличивается соразм...
Приусадебный водоем
Многим из Вас знакомы проблемы связанные с использованием химии для водоемов – э...
Азербайджанский исследователь о движущемся к Земле гигантском НЛО
На днях в зарубежных СМИ появилась информация о том, что телескоп на борту зонда...

Благодатний вогонь зійшов у храмі Гробу Господнього в Єрусалимі
Благодатний вогонь, який вважається одним з чудес православного християнства, зійшов ...
Померла Людмила Гурченко
Легенда радянського кіно Людмила Гурченко померла на 76-му році життя, повідомив її чолові...
Как я ездил проводником на Ташкент
Ездить на Ташкент у нас проводников в то время считалось престижно и респек...
Щасливі випадковості Бузницького
У середині 80-х відомий газопровід Уренгой — Памари — Ужгород прокладався терито...

Раздел: Життя людське

Новое в разделе:

Комментировать

Новое

Популярное

Семья

Мужчина

Женщина

Подросток

Ребёнок