Судили навіть за колоски

Із спогадів М.Г.Мостіпан, 1927 р.н., с.Микитяни.


Дуже важкі то були роки. У людей забирали все, що було їстівного і при цьому їх били, а сім’ї куркулів навіть виселяли.

Активісти ходили зі зброєю, тому люди постійно жили в страху.

Моя мати була калікою. В колгоспі не працювала, а заробляла на прожиття шиттям та вишиванням. Та в той голодний час її вишивання нікому не було потрібне, їли ми різне насіння, лободу, трави.

А хто працював у колгоспі, то там і харчувався: давали якусь юшку.

Після жнив ми ходили в поле збирати колоски, але не кожному вдавалося принести їх додому. Об’їждчики доганяли і дуже били. А тоді відбирали зібране.

Декого, навіть, судили.

Серед людей булаві такі, хто доносив на своїх сусідів, видавав, у кого є зерно чи худоба. Буди люди, які їли своїх дітей.

У селі жила тітка Улита, у якої було двоє хлопчиків і дівчинка. Вона з’їла двох своїх синів, а чужу дівчинку заманила і зарізала.

Батьки довго її шукали і нарешті знайшли…

Це був жах.

Записала К. Залевська

Огигинал новости «Судили навіть за колоски»

http://www.myronivka.com.ua/soviet/sudili-navit-za-koloski.html