При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на http://myronivka.com.ua є обов'язковим.
Зауваження надсилайте на адресу веб майстра - admin.myr@gmail.com Матеріали, які надсилаються адміністрації сайту не рецензуються і не провіряються, за подану інформацію відповідають ті, хто направив її на нашу електронну адресу, або самостійно розмістив в новинному блоці.
Мабуть, у всі часи і для всіх людей шкільні роки були найщасливішим і незабутнім періодом у житті. І чимдалі від нього віддаляєшся — все дорожчими стають спогади про юність. Через півстоліття, зібрала нас доля у рідній Миронівській середній школі # 2. Ця зустріч стала незабутньою для 20 випускників 1958 року. Для когось дорога до рідно? школи була близькою, а хтось добирався аж з Москви чи Курська, Вінниці, Харкова, з Києва та Київської області. І ось ми знову сіли за парти. Перший 120-хвилин-ний урок пройшов непомітно швидко. Випускники дякували своїм дорогим вчителям Надії Павлівні Дущенко (вчителька хімії), Вірі Данилівні Рудяшко (математики), Петру Івановичу Рудяшку (фізики)...
Після освячення новозбудованого храму і початку його діяльності церкву по вул. Пушкіна закрили. 1998 року за благословенням о. Іоанна при храмі відкрилася недільна школа для дорослих і дітей. Спершу вів її сам священик, але надалі робити це йому не дозволила хвороба. Він благословив вести недільну школу псаломщицю Лукію Кузьмівну Настрогу. В Миронівській церкві завжди правив один священик. Але єпископ Білоцерківський і Богуславський Серафим на початку грудня 2000 року, зважаючи на те, що о. Іоанн внаслідок слабкого здоров’я не міг у повному обсязі виконувати весь спектр необхідного священицького служіння, направив у Свято-Михайлівський храм другим штатним священиком о. Романа. Отець Роман – Роман Васильович Губка – народився 6 квітня 1977 року в с. Великий Кучурів Старожинецького району Чернівецької області. Батько – священик. Роман Васильович 1996 року закінчив Чернівецький політехнічний технікум і відразу ж вступив до Київської духовної семінарії.
Коли дивишся на срібну таріль Маслівського ставу, то мимоволі згадуєш і цю пісню у виконанні незрівнянних сестер Байко. Чиста вода виблискує на сонці, а на тій воді «...задивились лебеді на вроду». Жаль, що природа, створивши таку красу, все ж пожалкувала для цього диво-птаха ще й голосу. Така вже у неї, у природи, закономірність. Хоча старовинне повір'я про те, що лебідь може, співати один раз ужитті — перед смертю, ніхто ще не спростував. Виходить так, що зойк смертельно пораненого птаха людям чомусь нагадує пісню. А полювати на лебедя неважко — птах великий, важить від 5 до 13 кг і більше. Та й небезпеки для життя немає — це ж вам не на вепра ходити. Зазвичай, у давнину смажені лебеді прикрашали столи на княжих бенкетах...
Частину прізвищ самовідданих активістів надав свого часу о. Іоанн, а церковні старости А.А.Удодова, У.Д.Кочерга, О.Г. Базяк, порадившись з мирянами, цей список доповнили. Список виявився довгим, але і в ньому не можна було згадати всіх віруючих, які вклали свої душі, серця і виснажливу фізичну працю в спорудження храму, у відродження і становлення Миронівської парафії. Треба було б називати ще десятки, сотні прізвищ. Та Господь не обійде своєю милістю кожного активіста – і названого, і неназваного. Кожному воздасть по трудах його...
1994 року о. Іоанна призначили благочинним Миронівського благочиння. Тобто керівником церков всіх православних парафій Миронівського району. 21 листопада 1995 року о. Іоанн повідомив мирян через райгазету, що зведення храму в Миронівні завершено і розпочато розпис його основного купола. Тема – біблійні сюжети. Закінчується монтаж опалювальної системи храму. Споруджено було не тільки храм, а й трапезну з кухнею і двома залами, дві кімнати для приїжджих. У підвалі трапезної обладнали столярну та металомайстерню, гараж. І ось, нарешті, настала надзвичайно святкова мить, така жадана і так довго очікувана не тільки віруючими, а й всією громадськістю Миронівки. Урочиста мелодія церковних дзвонів недільного ранку 5 жовтня 1997 року кликала миронівчан до новозведеного храму Божого. До нього прибули високі гості...
В останню неділю травня в Олександрівні вшановували ювіляра— колишнього голову сільської ради та голову місцевого колгоспу Андрія Івановича Синявського. Йому вручили Подяку райдержадміністрації, районної ради та управління агропромислового розвитку. З 8О-річчям його тепло привітали сільський голова В.М.Бакаленко, доктор економічних наук А.С. Даниленко і директор школи І.В.Самофал. Щиру пісню імениннику подарувала творча група у складі дуетів Трачуків і Парфенюків та О.Ф, Бурлаки з Карапишів, а учні піднесли квіти. Дитинство Андрія припало на важкі роки, батьки працювали, як кажуть, і вдень, і вночі. Але сім’я ледве зводила кінці з кінцями.
Спорудження храму розширялося, набирало сили. Миряни масово працювали на будівництві різноробочими, забезпечуючи безперебійну роботу мулярів. І розчин їм подавали, і цеглу, і ще багато чого робили необхідного, щоб процес будівництва не гальмував. Участь у спорудженні церкви брали окремі парафіяни, подружжя, цілі сім’ї. Хто приходив на будмайданчик майже кожного дня, хто рідше. Як могли. Дуже показовим є те, що будівництво храму в Миронівці як свою кровну справу сприйняла і частина віруючих з навколишніх сіл. Так, з початку будівництва тут самовіддано трудилося подружжя пустовітчан Чернявських – Григорій Гнатович з дружиною Галиною, її сестра Ольга. Жінки виконували різні роботи, а Григорій Гнатович зі своїм тракторцем працював на будмайданчику – щось підвезти, підтягнути, переставити...
У ті погожі травневі дні над Маслівським лісом, викликаючи неабияку насолоду, розносився духмяний запах туристської каші. І дзвінко лунав веселий гомін шкільної дітвори. В традиційному туристичному зльоті взяли участь команди 19-й шкіл району, які змагалися в 9-ти конкурсах. Перемога дісталась: в розпалюванні багаття — Яхнівській ЗОШ, у в'язанні вузлів — Козинськіи ЗОШ, у конкурсі туристської пісні — Шандрівській ЗОШ, в туристській техніці — Маслівській ЗОШ, в топографії та орієнтуванні на місцевості — Росавській ЗОШ, в конкурсі знавців туризму — Миронівському НВк, в конкурсі тематичних газет — Юхнівській ЗОШ, в конкурсі фотомонтажів з туристського життя — Миронівському НВК, а школярі Македінської ЗОШ одержали найвищу оцінку з туристичного побуту. Переможці відзначені призами районного відділу освіти...
Беззаперечно, організатором, натхненником, душею будівництва церкви був митрофорний протоієрей Іоанн. Ось як оцінював його діяльність тодішній голова Миронівської райдержадміністрації Г.Ф.Гейченко:–Будівництво храму здійснювалося головним чином завдяки фанатичній цілеспрямованості отця Іоанна. Я не знаю, звідки у людини, яка не могла похвалитися хорошим здоров'ям, взялося стільки наполегливості в досягненні поставленої мети. На це питання є тільки одна відповідь – Івана Семеновича укріпив і допоміг йому перебороти труднощі Господь. Священик зумів запалити і рядових миронівчан, і керівників трудових колективів. Йому просто не можна було відмовити. Тож і допомагали, хоч як було важко, чим могли. Свято-Михайлівська церква – це пам'ять навіки про Івана Семеновича, про всіх, хто був причетний по цієї благородної справи. А до неї причетні сотні миронівчан, які будівництво храму сприйняли як найріднішу, найвідповідальнішу справу свого життя...
Більшість сільськогосподарських підприємств району активно включилися в роботу по підготовці зернозбиральної та кормозбиральної техніки. Адже незабаром розпочнеться косовиця багаторічних трав на сіно та сінаж. У районі поголів'я ВРХ збереглось лише в шести господарствах. Але і для нього треба заготовити достатню кількість грубих кормів. Зокрема, закласти 3500 тонн якісного сіна та 4500 тонн сінажу. Отже, потрібно підготувати кормозбиральну техніку — косарки-плющилки. прес-підбирачі та інше. У сільгосппідприємствах налічується 118 зернозбиральних комбайнів. Більшість з них зношені. Поновлюються господарства цією технікою дуже повільно. Торік ними придбано всього три комбайни, з них лише один новий...
